хорошенький
ХОРО́ШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до хоро́ший 1, 2, 4.
Згадала баба порося, що хорошеньке було, та й плакати стала (Номис, 1864, № 13090);
— Спасибі і дівочці, що рано уставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала (Кв.-Осн., II, 1956, 72);
Та яка хорошенька була з неї дівчинка. Складна та гнучка, як тільки-но розквітла весняна квіточка (Кобр., Вибр., 1954, 6).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хорошенький — хороше́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- хорошенький — ХОРО́ШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до хоро́ший 1, 2, 4. Згадала баба порося, що хорошеньке було, та й плакати стала (Номис); – Спасибі і дівочці, що рано уставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала (Г. Словник української мови у 20 томах
- хорошенький — -а, -е. Пестл. до хороший. Великий тлумачний словник сучасної мови