1. Словник української мови в 11 томах

хорошун

ХОРОШУ́Н, а, ч., розм., рідко. Те саме, що кра́сень.

— Вгляділа я в одного князя молодого сина. Молодий княженко був такий хорошун, що я полюбила його (Вас., II, 1959, 445);

[Мати:] А ти хто такий! Думаєш, як багатий, то вже й розумний, і хороший? Та мій Марк вартий, може, десятьох таких хорошунів, як ти! (Мам., Тв., 1962, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хорошун — хорошу́н іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. хорошун — див. вродливий Словник синонімів Вусика
  3. хорошун — ХОРОШУ́Н, а, ч., розм., рідко. Те саме, що хороше́нь. – Вгляділа я в одного князя молодого сина. Молодий княженко був такий хорошун, що я полюбила його (С. Васильченко); [Мати:] А ти хто такий! Думаєш, як багатий, то вже й розумний, і хороший?... Словник української мови у 20 томах
  4. хорошун — -а, ч., розм., рідко. Те саме, що красень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хорошун — КРА́СЕНЬ (той, хто виділяється своєю красою; вродливий хлопець, чоловік), КРАСУ́НЬ, КРАСУ́Н діал., КРАСЮ́К діал.; ВРОДЛИ́ВЕЦЬ (УРОДЛИ́ВЕЦЬ рідше), ВРО́ДА розм., ХОРОШУ́Н розм., ХОРОШЕ́НЬ діал., ГАРНЮ́К діал., ПОДО́БЕ́НЬ діал. (тільки про людину). Словник синонімів української мови