1. Словник української мови в 11 томах

хорошуля

ХОРОШУ́ЛЯ, і, ж., розм., рідко. Жін. до хорошу́н.

Треба всім принадним хорошулям Дань нести до тебе, як до трона [трону]: На чолі красунь усього світу Ти блищиш, як пишная корона (Крим., Вибр., 1965, 279);

[Цокуль:] Ха-ха-ха! Найшов хорошулю! Та вона слаба, у неї либонь чорна болість (К.-Карий, І, 1960, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хорошуля — хорошу́ля іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. хорошуля — див. вродливий; дитина Словник синонімів Вусика
  3. хорошуля — ХОРОШУ́ЛЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що красу́ня. Треба всім принадним хорошулям Дань нести до тебе, як до трона [трону]: На чолі красунь усього світу Ти блищиш, як пишная корона (А. Кримський); [Цокуль:] Ха-ха-ха! Найшов хорошулю! Та вона слаба, у неї либонь чорна болість (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах
  4. хорошуля — -і, ж., розм., рідко. Жін. до хорошун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хорошуля — КРАСУ́НЯ (вродлива дівчина, жінка), ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ рідше), КРАСУ́ХА розм., КРА́ЛЯ розм., ХОРОШУ́ЛЯ розм., КРАСА́ заст., КРАСУ́ЛЯ діал., КРАСОВИ́ЦЯ діал., ГРА́ЦІЯ поет. заст., БОГИ́НЯ поет. Словник синонімів української мови