хорошуля

КРАСУ́НЯ (вродлива дівчина, жінка), ВРОДЛИ́ВИЦЯ (УРОДЛИ́ВИЦЯ рідше), КРАСУ́ХА розм., КРА́ЛЯ розм., ХОРОШУ́ЛЯ розм., КРАСА́ заст., КРАСУ́ЛЯ діал., КРАСОВИ́ЦЯ діал., ГРА́ЦІЯ поет. заст., БОГИ́НЯ поет. Якби зібрать красунь усіх віків, повз мене хай ідуть вони без краю, Марії я на них не проміняю, ні одній з них не вклониться мій спів (В. Сосюра); Це була звичайна собі дівчина, метка й моторна, ..не потвора, але ж і не вродливиця (О. Ільченко); В мене донечка красуха (Л. Глібов); На всю околицю краля (О. Стороженко); (Цокуль:) Ха-ха-ха! Найшов хорошулю! Та вона слаба, у неї либонь чорна болість (І. Карпенко-Карий); Краса несказанна була та цариця (Дніпрова Чайка); (Оксана:) Цебто я така красуля? (Горнов:) А то ж і ні? (М. Кропивницький); Що то вже за молодиця була красовиця! (Марко Вовчок); — Ти й так повинен би співать, як бог, коли ся грація перед тобою! (Леся Українка); Дріадам нічого робить Перед такою красотою, Перед богинею такою! (Т. Шевченко).