1. Словник української мови в 11 томах

хро

ХРО, ХРО-ХРО́, виг., рідко. Звуконаслідування, що означає хрюкання свині та деяких інших тварин.

Біжить кабан: — Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? (Укр. дит. фолькл., 1962, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хро — хро вигук незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. хро — ХРО, ХРО-ХРО́, виг., рідко. Звуконаслідування, що означає хрюкання свині та деяких інших тварин. Біжить кабан: – Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? (з казки). Словник української мови у 20 томах