хрокало
ХРО́КАЛО, а, с. Рибальський прилад, яким б’ють по воді, ловлячи рибу сіткою.
«Хрокало» — це дерев’яна така штука, всередині видовбана, ну, як ото глечик, чи що, і надіта на довгу палицю (Вишня, І, 1956, 156);
Рівно й чисто, наче розтягує хто міхи гармошки, натискуючи на самі лише баси, відлунює густий голос — так шульпотить у лозняку Біжучої риболовецьке хрокало, коли парубки женуть у невід сонну рибу (Літ. Укр., 5.II 1971, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хрокало — хро́кало іменник середнього роду рибальський прилад, яким б'ють по воді, ловлячи рибу сіткою) Орфографічний словник української мови
- хрокало — I (риб.), бовт, бовтало, полохало, хрокач II див. бовтало Словник синонімів Вусика
- хрокало — ХРО́КАЛО, а, с. Рибальський пристрій яким б'ють по воді, наганяючи в сітку або невід рибу. “Хрокало” – це дерев'яна така штука, всередині видовбана, ну, як ото глечик, чи що, і надіта на довгу палицю (Остап Вишня); Рівно й чисто... Словник української мови у 20 томах
- хрокало — -а, с. Рибальський прилад, яким б'ють по воді, ловлячи рибу сіткою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хрокало — Хрокало, -ла с. = бовт 1. Мнж. 193. Словник української мови Грінченка