хруп
ХРУП, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст.
2. Уживається як присудок за знач. хру́пати і хру́пнути.
По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки — хруп! (Головко, II, 1957, 100);
Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. А ж тут берег під ним — хруп! Одколовсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 105).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хруп — хруп вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- хруп — див. бух Словник синонімів Вусика
- хруп — ХРУП, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає тріск, хруст. 2. Уживається як присудок за знач. хру́пати і хру́пнути. По спині грудочка глини, з горошинку завбільшки – хруп! (А. Головко); Розігнавшись, скакнув Петро і якраз досяг до другого берега. Словник української мови у 20 томах
- хруп — виг., розм. 1》 Звуконаслідування, що означає тріск, хруст. 2》 Уживається як присудок за знач. хрупати і хрупнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хруп — Хруп, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хруп — Хруп меж., выражающее отламываніе чего-либо. Разогнавшись, скакнув Петро і як раз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним хруп! одколовсь, і вже козак похиливсь назад, К. ЧР. 163. Словник української мови Грінченка