1. Словник української мови в 11 томах

хрунь

ХРУНЬ, я́, ч., діал.

1. лайл. Свиня;

// перен. Груба, підла людина.

— Сергійку, а знаєш що? Тікай звідси. Тікай від тих хрунів. Поїдемо до нас, у Гнидинське училище (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 113).

2. заст. В Галичині — виборець, який продавав свій голос.

— Я бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі зараз же доносили ворогам про все, що діялося в їх таборі (Фр., IV, 1950, 323);

— Виберете мене, то знов буде кара за то, що не голосую так, як староста хоче. Хіба мені враз із хрунями на пана голосувати (Март., Тв., 1954, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрунь — Хрунь: — зрадник, підкуплений виборець [XII] — зрадник, ренегат (від власного імені, що належить вигаданому героєві тогочасної публіцистики) [52] — зрадник, ренегат [5;7;51] — свиня; в Галичині хрунями називали виборців, що продавали свої голоси; зрадник народу [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. хрунь — хрунь 1 іменник чоловічого роду, істота свиня діал., лайл. хрунь 2 іменник чоловічого роду, істота У Галичині — виборець, що продає свій голос діал., арх. Орфографічний словник української мови
  3. хрунь — див. свиня Словник синонімів Вусика
  4. хрунь — Я, ч., діал., лайл. Свиня. // перен. Груба, підла людина. Полон у полоні, межі стомежа, ти вся — за горбами-горбами натхнення і хорого серця ґанджа — з синами, хрунями, рабами. (П-1:131). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. хрунь — ХРУНЬ, я́, ч., діал. 1. лайл. Свиня; // перен. Груба, підла людина. – Сергійку, а знаєш що? Тікай звідси. Тікай від тих хрунів. Поїдемо до нас, у Гнидинське училище (Д. Бедзик). 2. заст. В Галичині – виборець, який продавав свій голос. Словник української мови у 20 томах
  6. хрунь — хрунь знев. 1. запроданець, відступник, зрадник (ср, ст): І так в зачароване коло українська суспільність вимагала створення окремого українського університету й рішила спочатку бойкотувати польський львівський університет, але була незначна меншість... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хрунь — Хрунь, хрунем. Згірдливо про чоловіка слабого характеру, що за малу користь зраджує свою громаду та нарід. Свиня хрунькає—від того й назва хрунь. Хруня лише тоді переконаєш, як хлопським параграфом нагодуєш. Хруня навчиш лише бійкою, як і худобину. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. хрунь — -я, ч., діал. 1》 лайл. Свиня. || перен. Груба, підла людина. 2》 заст. У Галичині – виборець, який продавав свій голос. 3》 зах. Зрадник, запроданець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. хрунь — Хрунь, -ня́; хруні́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хрунь — Хрунь, -ня м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ. Словник української мови Грінченка