1. Словник поетичної мови Василя Стуса

хрунь

Я, ч., діал., лайл. Свиня. // перен. Груба, підла людина.

Полон у полоні, межі стомежа,

ти вся — за горбами-горбами

натхнення і хорого серця ґанджа —

з синами, хрунями, рабами. (П-1:131).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрунь — Хрунь: — зрадник, підкуплений виборець [XII] — зрадник, ренегат (від власного імені, що належить вигаданому героєві тогочасної публіцистики) [52] — зрадник, ренегат [5;7;51] — свиня; в Галичині хрунями називали виборців, що продавали свої голоси; зрадник народу [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. хрунь — хрунь 1 іменник чоловічого роду, істота свиня діал., лайл. хрунь 2 іменник чоловічого роду, істота У Галичині — виборець, що продає свій голос діал., арх. Орфографічний словник української мови
  3. хрунь — див. свиня Словник синонімів Вусика
  4. хрунь — ХРУНЬ, я́, ч., діал. 1. лайл. Свиня; // перен. Груба, підла людина. – Сергійку, а знаєш що? Тікай звідси. Тікай від тих хрунів. Поїдемо до нас, у Гнидинське училище (Д. Бедзик). 2. заст. В Галичині – виборець, який продавав свій голос. Словник української мови у 20 томах
  5. хрунь — хрунь знев. 1. запроданець, відступник, зрадник (ср, ст): І так в зачароване коло українська суспільність вимагала створення окремого українського університету й рішила спочатку бойкотувати польський львівський університет, але була незначна меншість... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. хрунь — Хрунь, хрунем. Згірдливо про чоловіка слабого характеру, що за малу користь зраджує свою громаду та нарід. Свиня хрунькає—від того й назва хрунь. Хруня лише тоді переконаєш, як хлопським параграфом нагодуєш. Хруня навчиш лише бійкою, як і худобину. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. хрунь — -я, ч., діал. 1》 лайл. Свиня. || перен. Груба, підла людина. 2》 заст. У Галичині – виборець, який продавав свій голос. 3》 зах. Зрадник, запроданець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хрунь — Хрунь, -ня́; хруні́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хрунь — ХРУНЬ, я́, ч., діал. 1. лайл. Свиня; // перен. Груба, підла людина. — Сергійку, а знаєш що? Тікай звідси. Тікай від тих хрунів. Поїдемо до нас, у Гнидинське училище (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 113). 2. заст. Словник української мови в 11 томах
  10. хрунь — Хрунь, -ня м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ. Словник української мови Грінченка