хтозна-звідки
ХТО́ЗНА-ЗВІДКИ (з підсил. част. хтозна й звідки), присл., розм. Невідомо, з якого місця.
Як от, хтозна-звідки, хмари узялись: Небо вдягнули у чорнії шати. На землю спустились дощиком й снігом (Коцюб., І, 1955, 429);
— С-с-с,— знову засичав Марко і зіщулився від болю.— Прямо в гурт влучило. С-с-с… І хтозна-звідки вона й прилетіла… (Тют., Вир, 1964, 497);
— Коли це — щось у хату. Прибився парубок хтозна й звідки (Ю. Янов., І, 1954, 19).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хтозна-звідки — хто́зна-зві́дки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- хтозна-звідки — (з підсил. част. хтозна й звідки), присл. Невідомо, з якого місця; здалека. Як-от, хтозна-звідки, хмари узялись (М.Коцюбинський); Прибився парубок хтозна й звідки (Ю.Яновський). Літературне слововживання
- хтозна-звідки — ХТО́ЗНА-ЗВІ́ДКИ, (з підсил. част. хтозна й звідки), присл., розм. Невідомо, з якого місця; звідки. Як от, хтозна-звідки, хмари узялись: Небо вдягнули у чорнії шати. На землю спустились дощиком й снігом (М. Словник української мови у 20 томах
- хтозна-звідки — (з підсил. част. хтозна й звідки), присл., розм. Невідомо, з якого місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хтозна-звідки — ЗВІ́ДКИСЬ (з якогось, точно не відомого місця), ЗВІДКІЛЯ́СЬ (ЗВІДКІ́ЛЬСЬ), ВІДКІЛЯ́СЬ (ВІДКІ́ЛЬСЬ), БО́ЗНА-ЗВІ́ДКИ розм., КА́ЗНА-ЗВІ́ДКИ розм., ХТО́ЗНА-ЗВІ́ДКИ розм., ЧО́РТЗНА-ЗВІ́ДКИ фам. Монотонний, одноманітний свист долітав звідкись згори (В. Словник синонімів української мови