хтозна-звідки
ЗВІ́ДКИСЬ (з якогось, точно не відомого місця), ЗВІДКІЛЯ́СЬ (ЗВІДКІ́ЛЬСЬ), ВІДКІЛЯ́СЬ (ВІДКІ́ЛЬСЬ), БО́ЗНА-ЗВІ́ДКИ розм., КА́ЗНА-ЗВІ́ДКИ розм., ХТО́ЗНА-ЗВІ́ДКИ розм., ЧО́РТЗНА-ЗВІ́ДКИ фам. Монотонний, одноманітний свист долітав звідкись згори (В. Владко); Звідкілясь війнуло болотяною тванню (О. Донченко); Ось відкілясь блимнуло світлом... раз... і вдруге... (Панас Мирний); Бозна-звідки, мов з моря блакиті.., вигулькнули веселі дніпрові гори (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хтозна-звідки — хто́зна-зві́дки прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- хтозна-звідки — (з підсил. част. хтозна й звідки), присл. Невідомо, з якого місця; здалека. Як-от, хтозна-звідки, хмари узялись (М.Коцюбинський); Прибився парубок хтозна й звідки (Ю.Яновський). Літературне слововживання
- хтозна-звідки — ХТО́ЗНА-ЗВІ́ДКИ, (з підсил. част. хтозна й звідки), присл., розм. Невідомо, з якого місця; звідки. Як от, хтозна-звідки, хмари узялись: Небо вдягнули у чорнії шати. На землю спустились дощиком й снігом (М. Словник української мови у 20 томах
- хтозна-звідки — (з підсил. част. хтозна й звідки), присл., розм. Невідомо, з якого місця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хтозна-звідки — ХТО́ЗНА-ЗВІДКИ (з підсил. част. хтозна й звідки), присл., розм. Невідомо, з якого місця. Як от, хтозна-звідки, хмари узялись: Небо вдягнули у чорнії шати. На землю спустились дощиком й снігом (Коцюб. Словник української мови в 11 томах