хулити
ХУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех. і без додатка, книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь.
Ніщо його не відведе від тої хули. Хоч би знав, що той забобон трісне його громом, отже-таки не перестав би хулити (Март., Тв., 1954, 371);
— Не хуліть, отче Вікентію! Ви ще не догадуєтесь, яке лихо повисло над вашою головою! (Стельмах, Хліб.., 1959, 420);
— Я хулив святих угодників і угодниць, а в трактирі на Мальші, у Нижньому Загаю побив капелана (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 490);
— Ой, не хули пана бога. Він може вже й завтра покликати нас на свій суд справедливий (Козл., Ю.Крук, 1957, 411).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хулити — хули́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- хулити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
- хулити — ХУЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., кого і без дод., книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь. Ніщо його не відведе від тої хули. Хоч би знав, що той забобон трісне його громом, отже-таки не перестав би хулити (Л. Словник української мови у 20 томах
- хулити — -лю, -лиш, недок., перех. і без додатка, книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хулити — ОСУ́ДЖУВАТИ (виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чогонебудь, висловлювати невдоволення), ЗАСУ́ДЖУВАТИ, СУДИ́ТИ, ГУ́ДИТИ, ОГУ́ДЖУВАТИ (ОБГУ́ДЖУВАТИ розм.), ГА́НИТИ, ПЛЯМУВА́ТИ, ОСУДЖА́ТИ рідше, ПЛЯМИ́ТИ рідше, ГАНЬБИ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови