1. Словник української мови в 11 томах

хула

ХУЛА́, и́, ж., книжн. Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує, кого-, що-небудь; осуд, ганьба.

Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч., II, 1963, 254);

Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевне б, репнуло від сорому й хули (Сим., Земне тяжіння, 1964, 15).

Нести́ хулу́ — ганити, ганьбити.

[Маруся:] Василю! Змовчи, будь ласка, не неси хули… (Мирний, V, 1955, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хула — хула́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хула — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  3. хула — ХУЛА́, и́, ж., книжн. Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує, кого-, що-небудь; осуда, ганьба. Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Т. Шевченко); Кому хвала – кому хула (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. хула — -и, ж., книжн. Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує кого-, що-небудь; осуд, ганьба. Нести хулу — ганити, ганьбити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хула — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови