хутряний
ХУТРЯНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до ху́тро 1, 2.
Біжу на подвір’я. А там бряжчать залізні цепи і люто гвалтують собаки.. Ну, годі, Оверко [собака]… Не чує, не бачить. Скачуть червоні очі, скаче широкий лоб і білі хутряні ногавиці (Коцюб., II, 1955, 225);
Лисиця і заєць становлять основну хутряну сировину Радянських Карпат (Звірі.. Карпат.., 1952, 30).
2. Зробл. з хутра (у 3 знач.), на хутрі.
Кажан на самісінькі очі насунув облізлу хутряну шапку (Донч., Вибр., 1948, 6);
Хуртовина сліпила очі. Хлопець не знав, що робити. Він не взяв з собою ні харчів, ні хутряного мішка, в якому можна переждати пургу (Трубл., І, 1955, 277);
Діти поскидали, звичайно, свій хутряний одяг (Ів., Вел. очі, 1956, 14);
Не поспішаючи підняв [хазяїн] хутряний комір (Шиян, Баланда, 1957, 3);
Інга сама сидить в кріслі, кутаючись в хутряну ду-шогрійку (Коч., II, 1956, 352).
Значення в інших словниках
- хутряний — хутряни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- хутряний — [хутр'аний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- хутряний — ХУТРЯНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до ху́тро 1, 2. Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи і люто гвалтують собаки .. Ну, годі, Оверко [собака]... Не чує, не бачить. Скачуть червоні очі, скаче широкий лоб і білі хутряні ногавиці (М. Словник української мови у 20 томах
- хутряний — -а, -е. 1》 Прикм. до хутро 1), 2). 2》 Зробл. з хутра (у 3 знач.), на хутрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хутряний — Хутря́ни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хутряний — Хутряний, -а, -е Мѣховой. Хутряний шлик. К. МБ. ІІ. 129. Словник української мови Грінченка