хутірський

ХУТІРСЬКИ́Й, рідше ХУТОРСЬКИ́Й, а́, е́. Прикм. до ху́тір.

Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади, як розкішні квітники (Мирний, II, 1954, 35);

Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Л. Укр., V, 1956, 245);

Коло хуторського базару вони з дідом Потребою та Песиком Ложкою наздогнали якусь.. тіточку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 468);

Всідалися вони поближче до дверей.. і мовчки диміли страшним самосадом, іноді й собі вставляючи слово, особливо тоді, коли зачіпалися хутірські інтереси (Тют., Вир, 1964, 118);

// Який мешкає на хуторі, з середовища хуторян.

У пущі жив коваль хуторський (П. Куліш, Вибр., 1969, 119);

Придбавши садибу, Володимир Галактіонович [Короленко], як розповідають старожили, звернувся до хутірської громади з доброю порадою: зайнятись меліорацією (Вол., Дні.., 1958, 71);

Хутірські дівчата, проте, надумали власкавити Нестора, завели пісні несміло (Горд., II, 1959, 90);

// у знач. ім. хутірські́, ки́х, мн., розм. Мешканці хутора; хуторяни.

— В школу ходиш? — Ні. Не ходжу. У нас із хутірських ніхто не ходить (Тют., Вир, 1964, 175);

Самозабутньо билися хлопці, уперто билися й хутірські. Коли не ставало патронів, кидалися врукопаш (Гончар, II, 1959, 251).