1. Словник української мови в 11 томах

хіп

ХІП, виг., у знач. присудк. сл., розм. Те саме, що хап¹.

Черв’як кива — аж ось! Зі дна Гульк Щука!.. бовть!.. вона Заудку хіп! А удка — сіп!.. З води шубовсть в окріп!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 81);

— А він [стражник] за мною, та хіп! ззаду за кожушанку (Мирний, IV, 1955, 378);

От менший брат і дав йому першому буханець, а старець трошки проголодавсь — хіп той буханець (Стор., І, 1957, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хіп — хіп вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. хіп — див. хап Словник синонімів Вусика
  3. хіп — ХІП, виг., у знач. пред., розм. Те саме, що хап¹. Черв'як кива – аж ось! Зі дна Гульк Щука!.. бовть!.. вона За удку хіп! А удка – сіп!.. З води шубовсть в окріп!.. (П. Гулак-Артемовський); – А він [стражник] за мною, та хіп!... Словник української мови у 20 томах
  4. хіп — (-а) ч. мол. Хіпі, член хіп-системи. БСРЖ, 648; ПСУМС, 76. Словник жарґонної лексики української мови
  5. хіп — Хіп! меж. Хвать! Мир. ХРВ. 321. Він підкрався та хіп її за хвіст, та й піймав. Рудч. Ск. II. 10. Словник української мови Грінченка