1. Словник української мови в 11 томах

хірург

ХІРУ́РГ, а, ч. Лікар, фахівець з хірургії.

Обійшовши всі палати, хірург Богдановський зайшов у перев’язочну й, розпорядившись щодо перев’язок, присів край вікна, чекаючи на початок роботи (Довж., І, 1958, 320);

Матвій Матвійович — хірург, а в пальцях хірурга, як відомо, підвищене чуття дотику (Вол., Місячне срібло, 1961, 13);

*У порівн. Він завжди працював, дотикаючись до глини обережно, як хірург (Ільч., Серце жде, 1939, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хірург — хіру́рг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хірург — ХІРУРГ – ХІРУРГИ Хірург – Лікар, фахівець з хірургії. Хірурги, -ів, ми. Родина дуже поширених морських риб з яскравим і строкатим забарвленням. Літературне слововживання
  3. хірург — Фахівець з хірургії, (народній) костоправ, п! ЛІКАР Словник синонімів Караванського
  4. хірург — [х'ірург] -га, м. (на) -гов'і/-гу, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
  5. хірург — ХІРУ́РГ, а, ч. Лікар, фахівець з хірургії. Обійшовши всі палати, хірург Богдановський зайшов у перев'язочну й, розпорядившись щодо перев'язок, присів край вікна, чекаючи на початок роботи (О. Словник української мови у 20 томах
  6. хірург — -а, ч. Лікар, фахівець із хірургії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хірург — Хіру́рг, -га; -ру́рги, -гів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)