цапеня

ЦАПЕНЯ́, я́ти, с. Маля кози; козеня.

Я розмовляю, жартую, в мене вселилось наче молоде цапеня (Коцюб., II, 1955, 255);

— Чоловік подарує тобі на господарство двійко ягняток, а я цапеня і квочку з курчатами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 262).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цапеня — цапеня́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. цапеня — [цапеин’а] -н'атие, ор. -н'ам, м. (на) -н'ат'і, мн. -н'ата Орфоепічний словник української мови
  3. цапеня — ЦАПЕНЯ́, ня́ти, с. Маля кози; козеня. Я розмовляю, жартую, в мене вселилось наче молоде цапеня (М. Коцюбинський); – Чоловік подарує тобі на господарство двійко ягняток, а я цапеня і квочку з курчатами (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. цапеня — -яти, с. Маля кози; козеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цапеня — КОЗЕНЯ́ (маля кози), КОЗЕНЯ́ТКО зменш.-пестл., ЦАПЕНЯ́, ЦАПЕНЯ́ТКО, КОЗЯ́, КОЗЛЯ́, КОЗЛЯ́ТКО зменш.-пестл.; ЦА́ПИК, ЦАПО́К, КО́ЗЛИК (маля-самець). Один з вологих днів, які настали після лютих морозів, Білочка привела двох козенят: цапика й кізку (О. Словник синонімів української мови
  6. цапеня — Цапеня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)