цапа
ЦА́ПА, присл., розм. У вертикальному положенні; сторч, дибки.
Стрімка течія щораз підхоплювала дуба, як пір’їну, і кидала його з боку на бік, ставила цапа (Добр., Очак. розмир, 1956, 61).
♦ Скака́ти ца́па — рішуче протидіяти чому-небудь, заперечувати щось.
[Роман:] Та хоч би батько цапа скакав, а я таки женюсь на Мотрі (К.-Карий, І, 1960, 396);
— Не скачи, пане, цапа, бо, гляди, слимаком поповзеш (Стельмах, Хліб., 1959, 50);
Става́ти (ста́ти) ца́па — зводитися на задні ноги; здиблюватися.
Велетенський жеребець не зносив людського духу. Він іржав і ставав цапа, як тільки бачив коло себе живу людину (Загреб., Шепіт, 1966, 58);
Кінь змилений став цапа (Головко, І, 1957, 72);
Станови́тися ца́па див. станови́тися.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цапа — ца́па прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- цапа — I дибки, сторч, цапки, цапком Фразеологічні синоніми: скакати цапа; ставати цапки II див. сторчма Словник синонімів Вусика
- цапа — ЦА́ПА, присл., розм. У вертикальному положенні; сторч, дибки. Стрімка течія щораз підхоплювала дуба, як пір'їну, і кидала його з боку на бік, ставила цапа (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
- цапа — присл., розм. У вертикальному положенні; сторч; дибки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цапа — скака́ти ца́па. Рішуче протидіяти чому-небудь, протестувати проти чогось, заперечувати щось. (Роман:) Та хоч би батько цапа скакав, а я таки оженюсь на Мотрі (І. Карпенко-Карий). става́ти / ста́ти сторчака́ (ца́па). Фразеологічний словник української мови
- цапа — СТОРЧ (у стоячому, вертикальному положенні), СТОРЧАКА́, НА́СТОРЧ, НА́ВСТОРЧ, СТІ́ЙМА (СТО́ЙМА), СТАВМА розм., СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОРЦЕ́М (СТОРЦО́М) діал.; ДИ́БОМ, ДИ́БКИ, ДИ́БА, НАВДИ́БКИ розм., ЦА́ПА розм., ЦА́ПКИ розм. Словник синонімів української мови