1. Словник синонімів української мови

цапа

СТОРЧ (у стоячому, вертикальному положенні), СТОРЧАКА́, НА́СТОРЧ, НА́ВСТОРЧ, СТІ́ЙМА (СТО́ЙМА), СТАВМА розм., СТОРЧМА́ розм., СТОРЧАКО́М розм., СТО́РЧКИ розм., СТОРЦЕ́М (СТОРЦО́М) діал.; ДИ́БОМ, ДИ́БКИ, ДИ́БА, НАВДИ́БКИ розм., ЦА́ПА розм., ЦА́ПКИ розм., ЦАПКО́М розм. (перев. про тварин — на задні ноги, піднімаючи передні). Роман поставив усі три книжки на столі сторч.., мабуть, задля того, щоб їх було видніше (І. Нечуй-Левицький); Витягали (опришки) цілий сухар (дерево) з корінням, ставили сторчака на камінь, чекали ночі й запалювали (Г. Хоткевич); Перед самим проходом стояв насторч величезний кам'яний стовп (І. Франко); А грубка яка! Дрова стойма горять (А. Тесленко); Мати ставила сторчма снопи біля мене, затуляла мою голову від сонця (В. Минко); Кінь змилений став цапа (А. Головко); Улянка часто спостерігала, як два величезних жуки люто билися рогами, ставали цапки і, нарешті, не витримавши, падали на землю (О. Донченко). — Пор. вертика́льно.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цапа — ца́па прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. цапа — I дибки, сторч, цапки, цапком Фразеологічні синоніми: скакати цапа; ставати цапки II див. сторчма Словник синонімів Вусика
  3. цапа — ЦА́ПА, присл., розм. У вертикальному положенні; сторч, дибки. Стрімка течія щораз підхоплювала дуба, як пір'їну, і кидала його з боку на бік, ставила цапа (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
  4. цапа — присл., розм. У вертикальному положенні; сторч; дибки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цапа — скака́ти ца́па. Рішуче протидіяти чому-небудь, протестувати проти чогось, заперечувати щось. (Роман:) Та хоч би батько цапа скакав, а я таки оженюсь на Мотрі (І. Карпенко-Карий). става́ти / ста́ти сторчака́ (ца́па). Фразеологічний словник української мови
  6. цапа — ЦА́ПА, присл., розм. У вертикальному положенні; сторч, дибки. Стрімка течія щораз підхоплювала дуба, як пір’їну, і кидала його з боку на бік, ставила цапа (Добр., Очак. розмир, 1956, 61). Словник української мови в 11 томах