1. Словник української мови в 11 томах

царевич

ЦАРЕ́ВИЧ, а, ч. Син царя (у 1 знач.).

Був собі цар, і мав той цар одного тільки сина. Як виріс царевич і прийшла пора його женить, от цар і послав гонців [гінців] по всьому царству пошукать царевичеві невісти (Стор., І, 1957, 62);

— Я, брате Ісаїчу, слухав обіцянки царевича [Димитрія] в Путивлі, бачив і супроводжував молоду царицю Марину до Москви… (Ле, Побратими, 1954, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царевич — царе́вич іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. царевич — Царенко, цареня, царенятко, царівна (ж.), царя, царятко Словник синонімів Вусика
  3. царевич — [царевиеч] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў Орфоепічний словник української мови
  4. царевич — моск. царенко, царя царенко, царя Словник чужослів Павло Штепа
  5. царевич — ЦАРЕ́ВИЧ, а, ч. Син царя (у 1 знач.). Був собі цар, і мав той цар одного тільки сина. Як виріс царевич і прийшла пора його женить, от цар і послав гонців [гінців] по всьому царству пошукать царевичеві невісти (О. Словник української мови у 20 томах
  6. царевич — -а, ч. Син царя (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. царевич — Царе́вич, -ча, -чеві; -вичі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. царевич — Царевич, -ча м. = царенко. Рудч. Ск. II. 101. Словник української мови Грінченка