царствуючий

ЦА́РСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до ца́рству́вати.

Лучі [промені] сонця поволі, немов боязливо, продирали густу темноту, царствуючу.. в тій печері (Фр., VIII, 1952, 227).

2. у знач. прикм. Який царствує, належить до царської сім’ї.

— Малоросійські сцени виставлялися в Маріїнському імператорському театрі.., і на цих виставах були присутні члени царствуючого дому (Бурл., Напередодні, 1956, 140);

Наришкін щодня привозив цікаві вісті, більшість яких сам же він і вигадував, аби лише заспокоїти і розважити царствуючих осіб та жіноцтво (Кочура, Зол. грамота, 1960, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. царствуючий — ца́рствуючий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. царствуючий — ЦА́РСТВУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. 1. Який царствує. Лучі [промені] сонця поволі, немов боязливо, продирали густу темноту, царствуючу .. в тій печері (І. Франко). 2. Який належить до царської сім'ї. Словник української мови у 20 томах