1. Словник української мови в 11 томах

цвенькати

ЦВЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Те саме, що цвірі́нькати 1.

*Образно. Я стою. Небо птицями цвенька (Сос.,I, 1957, 123);

А день від куль співа і цвенька, зітхає гулами гармат (Сос., II, 1958, 443).

2. Розмовляти чужою мовою, в якій чуються звуки «ц», «дз».

Сміються та лають [землячки] Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили По-німецькій [по-німецьки] (Шевч., І, 1963, 250);

— От і почав Хоцінський до мене вчащати; .. а як прийде до мене в гості, в’ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки, цвенькає до їх по-польській [по-польськи] (Н.-Лев., І, 1956, 125);

— Чуєш? — шепнув Чаров,— німці цвенькають (Минко, Вибр., 1952, 321);

// Говорити швидко, багато; молоти, патякати.

[Деркач:] А хто ж ото цвенькав, що титар почастує київською старкою? (Кроп., V, 1959, 199).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвенькати — цве́нькати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. цвенькати — (- птахів) цвірінькати; (по-польськи) говорити; (язиком) молоти, патякати, варнякати. Словник синонімів Караванського
  3. цвенькати — див. говорити; просторікувати Словник синонімів Вусика
  4. цвенькати — ЦВЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Те саме, що цвірі́нькати 1. * Образно. Я стою. Небо птицями цвенька (В. Сосюра); А день від куль співа і цвенька, зітхає гулами гармат (В. Сосюра). 2. Розмовляти чужою мовою, в якій чуються звуки “ц”, “дз”. Словник української мови у 20 томах
  5. цвенькати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Те саме, що цвірінькати 1). 2》 Розмовляти чужою мовою, в якій чуються звуки "ц", "дз". || Говорити швидко, багато; молоти, патякати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цвенькати — ГОВОРИ́ТИ (володіти власною або іноземною мовою; користуватися іноземною мовою), РОЗМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ розм.; ЛОПОТА́ТИ розм., ЛОПОТІ́ТИ розм. (незрозумілою для слухача мовою); ГЕЛГОТА́ТИ розм., ГЕЛГОТІ́ТИ розм., ГЕРГОТА́ТИ розм., ГЕРГОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. цвенькати — Цве́нькати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цвенькати — Цвенькати, -каю, -єш, одн. в. цвенькнути, -кну, -неш гл. Говорить, сказать на чужомъ языкѣ, въ которомъ слышатся звуки ц, дз, — о полякахъ, бѣлоруссахъ. К. ДЗ. 34. Лях цвенькати уже не буде. Котл. Ен. IV. 10. По лядські цвенькала. Св. Л. 54. Кортить литвинка, коли не цвенькне. Ном. № 5012. Словник української мови Грінченка