цвірінькання
ЦВІРІ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. цвірі́нькати і звуки, утворювані цією дією.
Максимів голос здавався цвіріньканням горобчика проти страшного бугаєвого реву… (Мирний, І, 1949, 211);
Відверта розмова двох вчених відбувалась у самій гущавині запашного яблуневого цвіту, під гудіння бджіл і веселе цвірінькання садових пташок (Довж., І, 1958, 479);
В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Коцюб., І, 1955, 293).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цвірінькання — цвірі́нькання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- цвірінькання — ЦВІРІ́НЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. цвірі́нькати і звуки, утворювані цією дією. Максимів голос здавався цвіріньканням горобчика проти страшного бугаєвого [бугаячого] реву... Словник української мови у 20 томах
- цвірінькання — -я, с. Дія за знач. цвірінькати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвірінькання — Цвірі́нькання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цвірінькання — Цвірінькання, -ня с. Чириканье (воробья). Мир. ХРВ. 129. Словник української мови Грінченка