1. Словник української мови в 11 томах

цвітник

ЦВІТНИ́К, а́, ч., діал. Квітник.

Справді там було гарно: стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Мирний, III, 1954, 261);

Хазяїн бачив, як Брус [собака] вистрибнув із сіней, але подумав, що мабуть кури почали гребтися в цвітнику (Панч, В дорозі, 1959, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвітник — цвітни́к іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. цвітник — Квітник, квітниччя Словник чужослів Павло Штепа
  3. цвітник — ЦВІТНИ́К, а́, ч., діал. Квітник. Справді там було гарно: стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Панас Мирний); Хазяїн бачив, як Брус [собака] вистрибнув із сіней, але подумав, що мабуть кури почали гребтися в цвітнику (П. Панч). Словник української мови у 20 томах
  4. цвітник — -а, ч., діал. Квітник. Великий тлумачний словник сучасної мови