цебто
ЦЕ́БТО.
1. спол. поясн. Уживається перед реченнями або членами речень, що доповнюють чи розкривають уже висловлену думку; тобто, інакше кажучи.
[Горпина: ] Котрий любий, той не свата, а од нелюбих не вспієш зачиняти хату. [Приблуда:] Цебто і мені навдогад буряків? (Кроп., I, 1958, 161);
Опріч Горького.. є тут ще інші російські літератори — Бунін (академік, цебто член академії), дуже гарний поет і белетрист, та інші (Коцюб., III, 1956, 406);
— Ішли ми з Веллінгтона на Новій Зеландії— до Ріо, цебто — з Великого до Атлантичного океану (Ю. Янов., II, 1958, 85).
2. част., розм. Уживається для підсумовування узагальнення висловленої думки; отже, таким чином.
— Так цебто я брешу? — тут Вовк йому гукнув (Гл., Вибр., 1951, 40);
— А що ж? Цебто попустити, щоб чорт батька зна що моєю рідною матір’ю верховодило? Ні..! (Мирний, І, 1949, 355).
Значення в інших словниках
- цебто — це́бто 1 сполучник незмінювана словникова одиниця це́бто 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- цебто — сп., себто, тобто, інакше кажучи, іншими словами; ЯК Ч. значить, виходить. Словник синонімів Караванського
- цебто — ЦЕ́БТО¹, спол. пояснювальний. Уживається перед реченнями або членами речень, що доповнюють чи розкривають уже висловлену думку; себто, тобто, інакше кажучи, іншими словами. [Горпина: ] Котрий любий, той не свата, а од нелюбих не вспієш зачиняти хату. Словник української мови у 20 томах
- цебто — 1》 спол. поясн. Уживається перед реченнями або членами речень, що доповнюють чи розкривають уже висловлену думку; тобто, іншими словами. 2》 част., розм. Уживається для підсумовування узагальнення висловленої думки; отже, таким чином. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цебто — Це́бто, звичайно се́бто Правописний словник Голоскевича (1929 р.)