1. Словник української мови в 11 томах

цегляр

ЦЕГЛЯ́Р, а́, ч. Робітник, який виробляє цеглу.

Зранку був він на коні в лісі.., на будівлі або за Ворсклою, де цеглярі випалювали цеглу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51);

Парубок-цегляр,— замурзаний у глину, розхристаний, на голові бриль із лопуха,— ковтав слова од хвилювання, бо його формовочна машина діяла безвідмовно (Ю. Янов., Мир, 1956, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цегляр — цегля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. цегляр — ЦЕГЛЯ́Р, а́, ч. Робітник, який виробляє цеглу. Зранку був він на коні в лісі.., на будівлі або за Ворсклою, де цеглярі випалювали цеглу (З. Словник української мови у 20 томах
  3. цегляр — -а, ч. Робітник, який виробляє цеглу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цегляр — Цегля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)