1. Словник української мови в 11 томах

цера

ЦЕ́РА, и, ж., діал. Колір обличчя.

І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (Котл., І, 1952, 130);

[Сабіна (до Йоганни, облесливо):] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює, зробить церу таку свіженьку, як була колись! (Л. Укр., III, 1952, 170);

— Подобається тобі твоя друкарка? —..Зоня? ..Не має гарної цери… (Вільде, III, 1968, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цера — Це́ра: — шкіра [51] Словник з творів Івана Франка
  2. цера — Це́ра. Колір шкіри на обличчі. Молочне мило з лелії є і остане ся із всіх медичних мил найуспішнійшим проти соняшних виприсків на шкірі, як також служить до одержаня і плеканя сьвіжої, м'ягкої і рожевої цери. Українська літературна мова на Буковині
  3. цера — Колір обличчя. Словник синонімів Караванського
  4. цера — ЦЕ́РА, и, ж., розм. Колір обличчя. І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (І. Словник української мови у 20 томах
  5. цера — це́ра шкіра обличчя; колір обличчя (ср, ст): Тільки зі своєю косою має деякий клопіт – вона рішуче занадто чорна при білій цері і запишна для покоївки (Цегельська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. цера — Шкіра Словник застарілих та маловживаних слів
  7. цера — -и, ж., діал. Колір обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. цера — Цера, -ри ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. ІІІ. 31. Словник української мови Грінченка