1. Українська літературна мова на Буковині

цера

Це́ра. Колір шкіри на обличчі. Молочне мило з лелії є і остане ся із всіх медичних мил найуспішнійшим проти соняшних виприсків на шкірі, як також служить до одержаня і плеканя сьвіжої, м'ягкої і рожевої цери. — Штука 80 сот[иків] у всіх дроґериях, складах парфум і торговлях мила. Найліпші тукраєві і заграничні фабрикати (Б., 1907, 20, рекл.)

// пол. cera — 1) шкіра на обличчі, 2) колір шкіри на обличчі, nabrać cery — мати здоровий колір шкіри; порівн. це́ра, im. -колір шкіри (СЧС, 470).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цера — Це́ра: — шкіра [51] Словник з творів Івана Франка
  2. цера — Колір обличчя. Словник синонімів Караванського
  3. цера — ЦЕ́РА, и, ж., розм. Колір обличчя. І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (І. Словник української мови у 20 томах
  4. цера — це́ра шкіра обличчя; колір обличчя (ср, ст): Тільки зі своєю косою має деякий клопіт – вона рішуче занадто чорна при білій цері і запишна для покоївки (Цегельська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. цера — Шкіра Словник застарілих та маловживаних слів
  6. цера — -и, ж., діал. Колір обличчя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цера — ЦЕ́РА, и, ж., діал. Колір обличчя. І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. цера — Цера, -ри ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. ІІІ. 31. Словник української мови Грінченка