1. Українська літературна мова на Буковині

церата

Цера́та, цира́та. Клейонка. Василь пише про церату, ти пишеш, що Ти такі купила на обрус, отже як “обрус ", як великі? Я взагалі докладно не знаю, що то властиво має бути. Я думаю (з картки Василя, що то такі, може, гумові підложки, щоб як склянку поставити, щоб не змокло. Прошу о вияснення, а то дійсно “postwendend". Отож і гумові панчохи 1) чи пару чи 1 чи 2, 2) гумові рукавиці, котре число, 3) що то ці “таци", чи підставки, правдоподібно цератові? (Арт., 16. VI. 1934)

// пол. cerata — клейонка, церата; порівн. церата, лат. — вощанка (СЧС, 470).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церата — Цера́та: — клейонка [21;51] Словник з творів Івана Франка
  2. церата — г. вощанка, сов. клейонка. Словник синонімів Караванського
  3. церата — цера́та іменник жіночого роду клейонка Орфографічний словник української мови
  4. церата — ЦЕРА́ТА, и, ж. Те саме, що клейо́нка. Пан Пшестшельський довго ще сидів нерухомо і думав. Сльози давно перестали плисти з очей, тілько спора калюжка їх ясніла перед ним на цераті (І. Франко); “Кумпан” сидів у кухні за столом, покритим картатою цератою (П. Словник української мови у 20 томах
  5. церата — цера́та клейонка (ср, ст): Хідник, поворот ліворуч і довгий ряд вистав. Килими, футра, церати, квіти, срібло, торбинки, суконки (Боже, яке тут усе багате!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. церата — -и, ж. Те саме, що клейонка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. церата — КЛЕЙО́НКА, ЦЕРА́ТА. Плащем з клейонки обвернувся (Латин), Циновим ґудзем застебнувся, На голову взяв капелюх (І. Котляревський); Беру з косинчика якийсь товстий зшиток в палятурках із клейонки (С. Словник синонімів української мови
  8. церата — Цера́та, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. церата — ЦЕРА́ТА, и, ж. Те саме, що клейо́нка. Пан Пшестшельський довго ще сидів нерухомо і думав. Сльози давно перестали плисти з очей, тілько спора калюжка їх ясніла перед ним на цераті (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. церата — Церата, -ти ж. Клеёнка. Словник української мови Грінченка