церковниця
ЦЕРКО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до церко́вник 2.
На засіданні партгрупи Бутневич запропонував провести до травневих свят підготовчу роботу по кутках — розмови з групами та індивідуальні — з найзавзятішими церковницями (Мик., II, 1957, 532).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- церковниця — церко́вниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- церковниця — ЦЕРКО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до церко́вник 2. Словник української мови у 20 томах
- церковниця — -і. Жін. до церковник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови