циба
ЦИ́БА, и, ж., діал. Довга нога.
Раптом загримів усього натовпу регіт: — От тобі й каліка! Казали — безногий, а в нього дивіться, які циби (Вас., II, 1959, 342).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- циба — див. НОГА. Словник синонімів Караванського
- циба — ци́ба іменник жіночого роду довга нога) діал. Орфографічний словник української мови
- циба — ЦИ́БА, и, ж., розм. Довга нога. Раптом загримів усього натовпу регіт: – От тобі й каліка! Казали – безногий, а в нього дивіться, які циби (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- циба — -и, ж., діал. Довга нога. Великий тлумачний словник сучасної мови
- циба — Ци́ба, -би ж. Длинная нога. А я тому журавлю циби-ноги переб'ю. н. п. Словник української мови Грінченка