цидулка
ЦИДУ́ЛКА, и, ж., розм. Коротенький лист; записка.
Коли ж за кілька день знов прибігла Айше і всунула в руки сірий клаптик паперу,.. руки в нього тремтіли так, що він роздер цидулку й забув про небогу (Коцюб., II, 1955, 157);
[Xристина:] Потім із Корчів чоловік був, отой, що корова пропала у нього. Показував од вас цидулку (Вас., III, 1960, 447);
Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав, писав любовні цидулки, підкидав крадькома квіти з чужого городу (Вільде, Сестри.., 1958, 507);
Сходку скликали, обносячи знак. Іноді це був перстень із цеховою печаткою, іноді —— так звана цеха, металева дощечка з цеховим гербом у скриньці, куди клали, крім цехи, цидулку про день і час зборів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 191).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цидулка — циду́лка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- цидулка — ЦИДУ́ЛКА, и, ж., розм. Коротенький лист; записка. Коли ж за кілька день знов прибігла Айше і всунула в руки сірий клаптик паперу, .. руки в нього тремтіли так, що він роздер цидулку й забув про небогу (М. Словник української мови у 20 томах
- цидулка — циду́лка записка (ср, ст): – І що ще балакав? – А що мав балакати? Дав для тебе цидулку (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- цидулка — -и, ж., розм. Коротенький лист; записка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цидулка — ЗАПИ́СКА (аркуш паперу, на якому що-небудь написано; коротенький лист), ПИСУ́ЛЬКА розм., ЦИДУ́ЛКА розм., ЦИДУ́ЛА розм., КВИТ заст. Я залишив на столі Христолобенку записку, що, мовляв, приїхала моя мама, то нехай пригощається гостинцями (Є. Словник синонімів української мови