цикута

ЦИКУ́ТА, и, ж. Трав’яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; вех.

Небезпеку для здоров’я людини являє собою і отруйний вех, або так звана цикута, що росте на болотах і берегах водойм, у вологих місцях. У народі його ще називають інколи вовчим молоком (Хлібороб Укр., 6, 1967, 39);

// Отрута, виготовлена з цієї рослини.

*Образно. Подія кожна, кожна новина, Мов гостре лезо, ранять мою душу. Невже цикуту роздумів до дна Всю, по краплині, випити я змушу? (Дмит., Осінь.., 1959, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

цикута — бот. віха; (гірка) ОТРУТА. Словник синонімів Караванського
цикута — див. отрута Словник синонімів Вусика
цикута — (росл.) болиголов Словник чужослів Павло Штепа
цикута — цику́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
цикута — ЦИКУ́ТА, и, ж. Трав'яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; болиголов; вех. Небезпеку для здоров'я людини являє собою і отруйний вех, або так звана цикута, що росте на болотах і берегах водойм, у вологих місцях. Словник української мови у 20 томах
цикута — -и, ж. Трав'яниста багаторічна отруйна рослина родини зонтичних, яка росте біля води; вех. || Отрута, виготовлена з цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
цикута — цику́та (лат. cicuta) рід багаторічних трав’янистих рослин родини зонтичних. Поширені переважно в Північній Америці. В СРСР один вид – Ц. отруйна, що містить смолисту отруйну речовину – цикутотоксии. Словник іншомовних слів Мельничука
цикута — Дуже отруйна (містить смолисту отруйну речовину цикутотоксин) кореневищна рослина родини зонтичних; вис. до 1,2 м; листки перисті, квітки білі, зібрані в зонтики; в Україні 1 вид — ц. отруйна; росте на мокрих луках, берегах водойм. Універсальний словник-енциклопедія
цикута — ЦИКУ́ТА бот., ВЕХ, ВІХА́. Словник синонімів української мови
цикута — Цику́та, -ти; -ку́ти, -ку́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)