циркон

Значення в інших словниках

1. циркон — ЦИРКОН – ЦИРКОНІЙ Циркон, -у. Мінерал, силікат цирконію; використовується в ювелірній справі й техніці. Цирконій, -ю, ор. -єм. Хімічний елемент, метал; використовується в техніці. Літературне слововживання
2. циркон — цирко́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. циркон — ЦИРКО́Н, у, ч. Мінерал перев. бурувато-жовтого, червоно-бурого до чорного, оранжевого і зеленкуватого кольору, силікат цирконію; використовується в ювелірній справі і техніці. Алмази зосереджуються у розсипах разом з цирконом, хромітом та ільменітом (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
4. циркон — -у, ч. Мінерал перев. бурувато-жовтого, червоно-бурого до чорного, оранжевого і зеленкуватого кольорів, силікат цирконію; використовується в ювелірній справі та для виділення з нього цирконію і гафнію. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. циркон — цирко́н (від перс. заргун – золотистий) мінерал класу силікатів, переважно оранжевого, жовтого, коричневого кольору. Використовують для одержання окису цирконію, гафнію, а прозорий червоний різновид (гіацинт) – у ювелірній справі для прикрас. Словник іншомовних слів Мельничука
6. циркон — Мінерал, силікат цирконію; як правило, містить домішки гафнію, урану або торію; безбарвний або жовтого, червоного, зеленого кольору; джерело хіміч. елементів — цирконію і гафнію, сировина для виробництва вогнетривких матеріалів; деякі різновиди (напр., гіацинт) використовують у ювелірній справі. Універсальний словник-енциклопедія