1. Словник української мови в 11 томах

циркуляр

ЦИРКУЛЯ́Р, а, ч. Письмове розпорядження, наказ директивного характеру, що його надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам.

— Написав [віце-губернатор] циркуляра, щоб ми.. збирали всякі відомості про те, як живуть малороси, які у їх звичаї (Мирний, IV, 1955, 372);

— Приходжу ближче, народу купа, а возний усередині вичитує циркуляр із губернії: панам за панщину призначена заплата (Фр., VIII, 1952, 22);

Валуєвський циркуляр 1863 року про заборону друкувати книги і журнали українською мовою не дав тих результатів, яких чекав царський уряд (Життя К.-Карого, 1957, 39);

— Який там секрет?! Це й тебе стосується,— відповів Євген Панасович, вдивляючись в листочок цигаркового паперу, густо подзьобаний чорним ряботінням літер друкарської машинки. — Це ніби циркуляр з губполітосвіти, щоб розгортали серед населення роботу (Речм., Весн. грози, 1961, 84);

*Образно. [Валя:] Даню, ти що — дратуєшся зі мною? Думаєш, Валя — якийсь циркуляр? Ходяча резолюція? (Мокр., П’єси, 1959, 206);

// заст. Послання, звернення.

[Селім:] Я вже заготував циркуляр до крамарів про пожертвування цукерок на користь дітей селян неврожайних округів. (Виймає папірець). Прочитайте. [Зоя:] Навіщо? Нехай уже вони читають, а я підпишу… Тут усе написано? (Сам., II, 1958, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циркуляр — у. обіжник; З. послання, звернення; п! ДИРЕКТИВА. Словник синонімів Караванського
  2. циркуляр — див. наказ Словник синонімів Вусика
  3. циркуляр — [циеркул’ар] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  4. циркуляр — Обіжник, див. проспект Словник чужослів Павло Штепа
  5. циркуляр — рос. циркуляр 1. Розпорядчий документ, який видається вищестоящою організацією підзвітним структурам як обов'язковий до виконання. 2. При розрахункових операціях — грошова сума, що видається одним з учасників договору іншому в рахунок наступних платежів. Eкономічна енциклопедія
  6. циркуляр — циркуля́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. циркуляр — ЦИРКУЛЯ́Р, а, ч. Письмове розпорядження, наказ директивного характеру, що його надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам; обіжник. – Написав [віце-губернатор] циркуляра, щоб ми .. Словник української мови у 20 томах
  8. циркуляр — (англ. circular) письмове розпорядження директивного характеру, що надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам. Економічний словник
  9. циркуляр — -а, ч. Письмове розпорядження, наказ директивного характеру, що його надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам. || заст. Послання, звернення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. циркуляр — циркуля́р (від лат. circularis – круговий) письмове розпорядження директивного характеру, що його надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. циркуляр — Циркуля́р, -ра, в -рі; -ля́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)