1. Словник української мови в 11 томах

циркумфлекс

ЦИРКУМФЛЕ́КС, а, ч., лінгв. Один з видів музичного наголосу на довгому складі (висхідно-спадний у грецькій мові, спадний у балто-слов’янських).

Циркумфлекс — один з двох інтонаційних різновидів індоєвропейських і найдавніших слов’янських довгих голосних і дифтонгів, який тепер прийнято позначати знаком (~) над відповідним складом слова (Сл. лінгв. терм., 1957, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. циркумфлекс — циркумфле́кс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. циркумфлекс — ЦИРКУМФЛЕ́КС, а ч., лінгв. Один з видів музичного наголосу на довгому складі (висхідно-спадний у грецькій мові, спадний у балто-слов'янських). Словник української мови у 20 томах
  3. циркумфлекс — -а, ч., лінгв. Один із видів музичного наголосу на довгому складі (висхідно-спадний у грецькій мові, спадний у балто-слов'янських). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. циркумфлекс — циркумфле́кс (від лат. circumflexus – вигин) висхідно-низхідний тонічний наголос у грецькій і низхідний (низхідно-висхідний) тонічний наголос у слов’янських мовах. Словник іншомовних слів Мельничука