цмокнути
ЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до цмо́кати.
— А що ж твій Стамбул? Ти ж не зібрав ще грошей? Як ти поїдеш? — Бекір мотнув головою й зневажливо цмокнув (Коцюб., II, 1955, 161);
Батько, обтерши собі серветою вуси, цмокнув ще остатній раз, смакуючи саму споминку по так добрій учті (Фр., II, 1950, 82);
— До чого ж ви мене покликали? — дивувався лікар.. Дід цмокнув язиком, зам’явся (Мак., Вибр., 1954, 341);
— Дуже неприємна справа, дуже! — цмокнув губами Горбенко (Грим., Подробиці.., 1956, 134);
Жменяк попустив віжки, цмокнув на коней, і віз покотився (Томч., Жменяки, 1964, 28);
— Не знаю, як вже мені й заприсягтись, моя голубко! — каже козак та пригорнув до себе дівчину і цмокнув її у щоку… (Стор., І, 1957, 83);
Він знову, якось так непомітно, спритно цмокнув її в руку (Коз., Листи.., 1967, 178).
Значення в інших словниках
- цмокнути — цмо́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- цмокнути — ЦМО́КНУТИ, ну, неш, док., чим, кого, що і без дод. Однокр. до цмо́кати. – А що ж твій Стамбул? Ти ж не зібрав ще грошей? Як ти поїдеш? – Бекір мотнув головою й зневажливо цмокнув (М. Словник української мови у 20 томах
- цмокнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до цмокати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цмокнути — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док. Словник синонімів української мови
- цмокнути — Цмокнути, -кну, -неш гл. одн. в. отъ цмо́кати. Словник української мови Грінченка