1. Словник української мови в 11 томах

цнота

ЦНО́ТА, и, ж.

1. Доброчесність, чеснота.

Цнота й покора не має місця у панського двора (Номис, 1864, № 1313);

[Калеб:] Ся душа в гріхах ще, може, не зовсім погрузла, ще, може, є в ній хоч єдина цнота (Л. Укр., III, 1952, 80);

Ми вирішили берегти чистоту нашого життя і не блазнитися. Ми гадали, що цнота і моральна чистота — необхідні супутники справжнього служіння мистецтву (Думки про театр, 1955, 115).

2. Невинність, непорочність.

Немає хижацтва в моїм почутті. Немає в йому і болота, Його не цурались би навіть святі, Сама не цуралась би цнота (Дн. Чайка, Тв., 1960, 302);

Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 456).

♦ Загуби́ти цно́ту — втратити невинність.

— Нецілованою прикидаєшся? — Тимко тихо, але злорадно засміявся.— А цноту, мабуть, ще пастушкою загубила? (Тют., Вир, 1964, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цнота — Цнотливість, непорочність, доброчесність, чеснота, невинність, чесність, незайманість, моральність, кн. чеснотливість, моральна чистота. Словник синонімів Караванського
  2. цнота — цно́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. цнота — ЦНО́ТА, и, ж. 1. Доброчесність, чеснота. Цнота й покора не має місця у панського двора (Номис); [Калеб:] Ся душа в гріхах ще, може, не зовсім погрузла, ще, може, є в ній хоч єдина цнота (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  4. цнота — Чесність, добропорядність, чеснота, доброчинність Словник застарілих та маловживаних слів
  5. цнота — -и, ж. 1》 Доброчесність, чеснота. 2》 Невинність, непорочність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. цнота — НЕВИ́ННІСТЬ (стан людини, що не жила статевим життям), ЦНО́ТА, ЦНОТЛИ́ВІСТЬ, НЕЗА́ЙМАНІСТЬ, ЧЕСТЬ, ЧЕСНО́ТА, ДІВО́ЦТВО розм., НЕПОРО́ЧНІСТЬ заст., поет. Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (О. Словник синонімів української мови
  7. цнота — Цно́та, -ти; цно́ти, цнот Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. цнота — Цнота, -ти ж. 1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Чуб. V. 426. Хоть я сирота, є у мене цнота. Гол. ІІІ. 321. ум. цно́тонька. Гол. IV. 321. Словник української мови Грінченка