цнотливо
ЦНОТЛИ́ВО. Присл. до цнотли́вий.
Чудесна суконька! Отут, на грудях, геть-чисто закрито, глухо, до самої шиї, а спина — гола. Привабливо й цнотливо (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 7);
Залізняк обійшов машину. Ця перевірка здалася йому зайвою. Сам цнотливо чесний і вимогливий до себе, він був переконаний у чесності своїх товаришів (Собко, Звич. життя, 1957, 98);
// Те саме, що сором’язли́во.
Перед ним цього пам’ятного дня стояв Швейк, зовсім голий, цнотливо покриваючи свою голизну милицями, на які він спирався (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 61);
Вискочивши на берег і побачивши у ставку голих людей, дівчина від здивування розгубилась і цнотливо опустила очі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цнотливо — цнотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- цнотливо — ЦНОТЛИ́ВО. Присл. до цнотли́вий. Чудесна суконька! Отут, на грудях, геть-чисто закрито, глухо, до самої шиї, а спина – гола. Привабливо й цнотливо (Ю. Бедзик); Залізняк обійшов машину. Ця перевірка здалася йому зайвою. Словник української мови у 20 томах
- цнотливо — Присл. до цнотливий. || Те саме, що сором'язливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цнотливо — Цнотливо нар. 1) Добродѣтельно. Бідних заратовувала, цнотливо собі жила. Гн. І. 177. 2) Цѣломудренно. Словник української мови Грінченка