цоколь
ЦО́КОЛЬ, ч.
1. род. ю. Нижня частина зовнішньої стіни якої-небудь будови, що безпосередньо лежить на фундаменті і дещо виступає вперед порівняно з частиною, розташованою вище.
Величезні брили цоколю… Перший поверх з вузенькими загратованими віконцями, а над ними — ще два поверхи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 447);
// Постамент, підніжжя скульптури, колони і т. ін.
Мармурові леви вдавали, що сплять, їхні очі були заплющені, їхні хвости в’яло звисали з вугластих цоколів (Загреб., День.., 1964, 44);
Вони [врата з Кам’янки-Бузької] мають в нижній частині відділені рамкою та заповнені орнаментом поля, на яких поставлені чаші. Колонка стоїть на цоколі (Укр. декор. різьба, 1970, 136);
// геол. Обніжжя, підошва.
Гранітна оболонка являє собою історично пізніше утворення, аніж базальтові цоколі материків (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 8);
На підвищеному цоколі вулканічних гір височать окремі лавові конуси, вершини яких піднімаються більше як на 1000 м над рівнем моря (Вісник АН, 3, 1957, 56).
2. род. я. Частина електричної лампи, яка служить для закріплення лампи в патроні і забезпечення її контакту з електричним колом.
Для того щоб електрична лампа світилася, її вмикають в електричне коло за допомогою патрона, до якого підводять два проводи. Тому патрон повинен мати з цоколем лампи два місця з’єднання — два контакти (Монтаж і ремонт.., 1956, 37).
Значення в інших словниках
- цоколь — (пам'ятника) постамент, підніжжя, П'ЄДЕСТАЛ|Ь|; ГЕОЛ. обніжжя, підошва. Словник синонімів Караванського
- цоколь — [цокол'] -л'у (в будинку) і -л'а (в електролампі), ор. -леим, м. (на) -л'і Орфоепічний словник української мови
- цоколь — Підмур, підстінок Словник чужослів Павло Штепа
- цоколь — цо́коль 1 іменник чоловічого роду у будинку цо́коль 2 іменник чоловічого роду в електролампі Орфографічний словник української мови
- цоколь — ЦО́КОЛЬ, ч. 1. род. ю. Нижня частина зовнішньої стіни якої-небудь будови, що безпосередньо лежить на фундаменті і дещо виступає вперед порівняно з частиною, розташованою вище. Величезні брили цоколю... Словник української мови у 20 томах
- цоколь — ч. 1》 род. -ю. Нижня частина зовнішньої стіни якої-небудь будови, що безпосередньо лежить на фундаменті і дещо виступає вперед порівняно з частиною, розташованою вище. || Постамент, підніжжя скульптури, колони і т. ін. || геол. Обніжжя, підошва. 2》 род. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цоколь — цо́коль (італ. zoccolo) 1. Нижня частина постаменту, скульптури, зовнішньої стіни будинку, яка розміщена безпосередньо на фундаменті і трохи виступає. 2. Частина електронної або освітлювальної лампи, через яку здійснюється роз’ємний контакт електродів лампи з електричним колом. Словник іншомовних слів Мельничука
- цоколь — 1. найнижча наземна частина будівлі, виступаюча або заглиблена відносно верхньої частини муру; 2. нижня частина скульптури або п'єдесталу пам'ятника; 3. частина лампи, через яку здійснюється роз'ємний контакт з електричним колом. Універсальний словник-енциклопедія
- цоколь — ПОСТАМЕ́НТ (під пам'ятник, скульптуру, колону тощо), ПІДНІ́ЖЖЯ, ПРИМІ́СТ заст.; ЦО́КОЛЬ, П'ЄДЕСТА́Л (перев. пам'ятника). Здоровенний кіт.. скакав якийсь час з постамента на постамент, доки врешті здимів (О. Словник синонімів української мови
- цоколь — Цо́коль, -колю; -колі, -колів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цоколь — (італ. < лат.) Монументальне підніжжя споруди, монумента, колони тощо, розташоване на фундаменті. Щоб відзначити міцність та спроможність витримати навантаження верхніх частин, форми... Архітектура і монументальне мистецтво