цокотіння

ЦОКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. цокоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Працювали вдень і вночі. Далеко понад Дніпром чути було людські голоси, цокотіння сокир, сухі удари тесел (Скл., Святослав, 1959, 310);

Дослухаючись до цокотіння кулеметів і вибухів бомб на Печорську, на вулицях біля звичайних колодязів стояли довгі черги за водою (Довж., І, 1958, 54);

Берестовець звернув у провулочок. Цокотіння копит не стало чути (Перв., Опов., 1970, 144);

Цокає годинник у кишені.. Павло слухав те цокотіння і поволі заснув (Кучер, Голод, 1961, 313);

Перекривлене, посиніле обличчя Біди, який з неймовірними зусиллями стримував цокотіння зубів, викликало б і вибух сміху і співчуття (Трубл., І, 1955, 49);

Ніжне Оленине цокотіння трохи розважило Горпину (Тулуб, Людолови, І, 1957, 335).