цокотіння

ЦОКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. цокоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Працювали вдень і вночі. Далеко понад Дніпром чути було людські голоси, цокотіння сокир, сухі удари тесел (С. Скляренко);

Дослухаючись до цокотіння кулеметів і вибухів бомб на Печерську, на вулицях біля звичайних колодязів стояли довгі черги за водою (О. Довженко);

Берестовець звернув у провулочок. Цокотіння копит не стало чути (Л. Первомайський);

Цокає годинник у кишені .. Павло слухав те цокотіння і поволі заснув (В. Кучер);

Перекривлене, посиніле обличчя Біди, який з неймовірними зусиллями стримував цокотіння зубів, викликало б і вибух сміху і співчуття (М. Трублаїні);

Ніжне Оленине цокотіння трохи розважило Горпину (З. Тулуб).