1. Словник української мови в 11 томах

цілісний

ЦІ́ЛІСНИЙ, а, е. Який має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле.

Цілісне розуміння дійсності дає можливість письменникові відображати життя в його революційному розвитку (Іст. укр. літ., II, 1956, 25);

Суспільне буття, цілісним виявом якого є існуючий спосіб виробництва, складається і змінюється не за доброю згодою людей, а незалежно від їх суб’єктивного бажання (Ком. Укр., I, 1960, 52);

Машина може виконати дуже складні операції мислення, але не може виконати самого простого, цілісного, головне, мотивованого психічного акту, подібного до дії суб’єкта (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 453);

Початок нового напряму в медицині був покладений нашими великими вітчизняними вченими і дістав свій розвиток у працях І. М. Сєченова і І. П. Павлова, які вказали на провідну роль центральної нервової системи в життєдіяльності цілісного організму (Мед. ж., XXIII, I, 1953, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цілісний — ЦІЛІСНИЙ – ЦІЛЬНИЙ Цілісний. Який має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле: цілісна система, цілісний світогляд, цілісне розуміння, цілісний характер. Цільний. 1. Суцільний: цільний дуб, цільний масив. Літературне слововживання
  2. цілісний — (без домішок) одноцілий, монолітний; (- вдачу) зібраний; п! СУЦІЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. цілісний — див. неподільний Словник синонімів Вусика
  4. цілісний — [ц’іл'існией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  5. цілісний — Суцільний, нерозбитий Словник чужослів Павло Штепа
  6. цілісний — ці́лісний прикметник Орфографічний словник української мови
  7. цілісний — ЦІ́ЛІСНИЙ, а, е. Який має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле. Цілісне розуміння дійсності дає можливість письменникові відображати життя в його революційному розвитку (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. цілісний — -а, -е. Який має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. цілісний — ЄДИ́НИЙ (який становить собою внутрішню єдність, сприймається як щось нерозривно зв'язане), ОДИ́Н, ЦІ́ЛІСНИЙ, ЦІ́ЛЬНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, МОНОЛІ́ТНИЙ, НЕРОЗДІ́ЛЬНИЙ, НЕДІЛИ́МИЙ, ЦІ́ЛИЙ рідко, ОДНОСТА́ЙНИЙ рідко. Словник синонімів української мови