цінитися
ЦІНИ́ТИСЯ, ціню́ся, ці́нишся, недок.
1. Мати значну цінність, високу ціну.
Котики — один з видів тюленів — мають хутро, міцність і краса якого дуже ціняться (Фіз. геогр., 1956, 59).
2. перен. Визнаватися важливим, значним, цінним.
Ви артистка,— в нашій публіці не дуже теє ціниться, але я се люблю над усе (Л. Укр., V, 1956, 317);
Заробляв хвалу не раз На своїм «експресі» я. Дорога на весь Донбас І моя професія! Справа ніби і проста, А в пошані, Ціниться (С. Ол., Вибр., 1959, 191);
Хоча Денис був уже гвардії єфрейтор і цінився серед командирів вище, ніж Роман, проте між ними ще жили стосунки сімейної ієрархії, і Денис мовчазно корився старшому братові, як батькові (Гончар, III, 1959, 43).
3. Пас. до ціни́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- цінитися — ціни́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цінитися — ЦІНИ́ТИСЯ, ціню́ся, ці́нишся, недок. 1. Мати значну цінність, високу ціну. Котики – один з видів тюленів – мають хутро, міцність і краса якого дуже ціняться (з навч. літ.). 2. перен. Визнаватися важливим, значним, цінним. Словник української мови у 20 томах
- цінитися — цінюся, цінишся, недок. 1》 Мати значну цінність, високу ціну. 2》 перен. Визнаватися важливим, значним, цінним. 3》 Пас. до цінити. Великий тлумачний словник сучасної мови