ціпилно
ЦІПИ́ЛНО, а, с. Держак ціпа.
Проклята праця!.. А колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого… Давно було… Тепера що? Ціпилна, топорища, плуги… хрести… (Л. Укр., I, 1951, 442);
Гришка перевертає ціпилном снопи і, важко зітхнувши, мовчки б’є ціпом (Кос., Новели, 1962, 180);
*У порівн. В руках черешня груба, як ціпилно (Фр., II, 1950, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ціпилно — див. держак Словник синонімів Вусика
- ціпилно — ЦІПИ́ЛНО, а, с. Держак ціпа. Проклята праця!.. А колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого... Давно було... Тепера що? Ціпилна, топорища, плуги... хрести... Словник української мови у 20 томах
- ціпилно — ціпи́лно іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ціпилно — -а, с. Держак ціпа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціпилно — Ціпи́лно, -на; -пи́лна, -пи́лен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)