1. Словник української мови у 20 томах

ціпилно

ЦІПИ́ЛНО, а, с.

Держак ціпа.

Проклята праця!.. А колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого... Давно було... Тепера що? Ціпилна, топорища, плуги... хрести... (Леся Українка);

Гришка перевертає ціпилном снопи і, важко зітхнувши, мовчки б'є ціпом (Г. Косинка);

І махнув він легко та звично ціпилном. Бич кресанув по сонцю і упав на снопи: зерно сонячними промінчиками бризнуло по току, шелеснуло в огорожі із снопів (В. Дрозд);

* У порівн. В руках черешня груба, як ціпилно (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціпилно — див. держак Словник синонімів Вусика
  2. ціпилно — ціпи́лно іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. ціпилно — -а, с. Держак ціпа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ціпилно — Ціпи́лно, -на; -пи́лна, -пи́лен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ціпилно — ЦІПИ́ЛНО, а, с. Держак ціпа. Проклята праця!.. А колись бувало робив різьбу мистецьку до палат, до дому божого… Давно було… Тепера що? Ціпилна, топорища, плуги… хрести… (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах