ціпеніти
ЦІПЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
Ставати нерухомим, втрачати гнучкість, рухомість (від холоду, вогкості, хвороби і т. ін.); клякнути.
Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарини і ціпеніло від того все тіло (Н. Рибак);
Семенюк великими кроками міряє камеру. Весь час сковані руки ціпеніють і болять (Я. Галан);
У цьому стані [каталепсії] людина втрачає всяку чутливість, не реагує на зовнішні подразники. Тіло нерухоміє, пульсу майже немає, серце скорочується надзвичайно рідко, м'язи ціпеніють (з наук.-попул. літ.);
// перен. Ставати скованим, нечутливим, стискатися від почуття страху, обурення, сильного переживання тощо.
Від півночі йно кралась хмура мла, Здіймаючи таємні, чорні крила... І в темінь ту страховинну несла Мене якась необорима сила... Холола кров і мозок ціпенів (М. Старицький);
– Серце ціпеніє мені в грудях із жалю, і я не виджу світу перед собою! (О. Кобилянська);
Від творів Стефаника душа холоне, німієш і ціпенієш, коли бачиш, як гинуть знедолені люди, коли чуєш, як вони лементують, волають у розпачі, в безнадії (з газ.);
// Втрачати на деякий час здатність рухатися під впливом сильного відчуття, почуття.
Василина ціпеніє од жаху (С. Тудор);
Тепер скільки завгодно могли вже на них дивитись інтервенти в біноклі! Вволю міг надивлятись тепер із зовнішнього рейду на них адмірал Янікоста, ціпеніючи від несподіваного видовища, як уже при сонці, при повному дні вилітає із-за колючих маслин степова кіннота (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- ціпеніти — (зі страху а. дуже замерзнути) клякнути, заклякати, дубіти, костеніти, дерев'яніти. Словник синонімів Полюги
- ціпеніти — Клякнути, заклякати, дубіти, костеніти, дерев'яніти, с. леденіти; (з жаху) німіти, завмирати, терпнути, затерпати, замлівати. Словник синонімів Караванського
- ціпеніти — I заклякати, клякнути, коліти, оклякати, уклякати II див. боятися; мерзнути Словник синонімів Вусика
- ціпеніти — [ц'іпеин’ітие] -н'ійу, -н'ійеиш Орфоепічний словник української мови
- ціпеніти — Дубіти, задубіти, здубіти, одубіти, одубти, подубіти, зашпорювати, зашпорити, позашпорювати, клякати, клякнути, заклякувати, заклякнути, заклякти, скликувати, оклякнути, уклякувати, уклякнути, уклякти, коцюбнути, коцюбти, закоцюбнювати, закоцюбнити... Словник чужослів Павло Штепа
- ціпеніти — ціпені́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ціпеніти — -ію, -ієш, недок. Ставати нерухомим, втрачати гнучкість, рухомість (від холоду, вогкості, хвороби і т. ін.). || перен. Ставати скутим, нечутливим, стискатися від почуття страху, обурення, сильного переживання тощо. || Втрачати на деякий час здатність рухатися під впливом сильного відчуття, почуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ціпеніти — ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ рідше. Словник синонімів української мови
- ціпеніти — ЦІПЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати нерухомим, втрачати гнучкість, рухомість (від холоду, вогкості, хвороби і т. ін.). Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарини і ціпеніло від того все тіло (Рибак, Помилка.. Словник української мови в 11 томах