1. Словник української мови в 11 томах

ціпок

ЦІПО́К, пка, ч.

1. Зменш.-пестл. до ціп¹.

[Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито (Мик., І, 1957, 91);

Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок. І дістав цапок ціпок — Молотити став стіжок (Стельмах, V, 1963, 326).

2. Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю.

Пан Зануда ціпком лапав стежку, щоб не натрапить на тин (Н.-Лев., III, 1956, 354);

Осінь стояла ясна, прохолодна: я купив сиву шапку, в інститутському саду вирізав дебелий грушевий ціпок і подався в мандри (Вас., Вибр., 1954, 38);

Натовп колихнувся, дорогу дав Матюсі в коло. У шапці кудлатій, у руках ціпок сукуватий, у руку завтовшки (Головко, II, 1957, 35);

Увіходить Вернидуб. Він засмаг, змарнів. Права нога погано згинається, ходить повільно, спираючись на ціпок (Коч., II, 1956, 74);

// Оздоблена дерев’яна палиця.

Майстерно вирізував [Каленюк] грушеві ложки або стругав, вирівнював і обпалював на вогні сучкуваті, грушеві ж таки палички, ціпки — для місцевих аматорів і франтів… (Рильський, Веч. розмови, 1964, 68).

♦ Дава́ти (да́ти) ціпка́ — бити, набити.

— Ви йдіть, а я не піду,— сказала Христя.— Чому? Боїшся, щоб Грицько ціпка не дав? — цвіркнула Ївга (Мирний, III, 1954, 40);

Держа́тися (трима́тися і т. ін,), як сліпи́й ціпка́ див. сліпи́й.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ціпок — (кусок дерева) патик, палиця, палка, розм. костур, ломака, ковінька, ґирлиґа, (більшого розміру) дрючок. Словник синонімів Полюги
  2. ціпок — Кий, палиця, бук, патик, ломака, дрючок, ґирлиґа, ковінька, костур. Словник синонімів Караванського
  3. ціпок — див. палиця Словник синонімів Вусика
  4. ціпок — [ц'іпок] -пка, м. (на) -пку, мн. -пки, -пк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ціпок — ЦІПО́К, пка, ч. 1. Зменш.-пестл. до ціп¹. [Малоштан:] Дванадцять років тому служив я в Чирви, махав ціпком на току, молотив жито (І. Микитенко); Гречку викосив цапок, Склав з дітками у стіжок. І дістав цапок ціпок – Молотити став стіжок (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  6. ціпок — ціпо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. ціпок — -пка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до ціп I. 2》 Очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки, яку використовують як палицю. || Оздоблена дерев'яна палиця; костур. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ціпок — ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал. Словник синонімів української мови
  9. ціпок — Ціпо́к, -пка́, на -пку́; -пки́, -пкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)