чавунний

ЧАВУ́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до чаву́н 1.

Нижня циліндрична частина доменної печі називається горном. Біля дна горна є отвір для випуску готового чавуну — чавунна льотка (Слюс. справа, 1957, 4);

Чавунний брухт;

// Зробл., вилитий з чавуну.

Ззаду на могилу провадять дерев’яні східці, а на могилі в чавунній посрібленій огорожі здіймається хороший чавунний хрест (Коцюб., III, 1956, 44);

Тяжко ревнули широкими горлами чавунні гармати. Димом затягло все поле (Довж., І, 1958, 259);

// перен. Міцний, дужий.

Він обіперся на чавунне плече Піддубного і твердо пішов до дверей (Собко, Справа.., 1959, 82);

// перен. Важкий, як чавун.

Кожний її рух наллятий чавунною вагою, страшна втома повисла на її руках (Донч.,V, 1957, 124);

*Образно. Він глянув на Марину, і в очах його відбилося таке важке чавунне страждання, таке горе, що дівчина не витримала і, вимовляючи якісь незрозумілі, уривчасті слова, кинулася йому на шию (Собко, Звич. життя, 1957, 290);

Чавунним кроком бою напружились віки (Сос., І, 1957, 278).

2. Кольору чавуну (у 1 знач.); темно-сірий, чорний.

Темним хмелем стукнула в голову лють. Він потьмарився, став з мідного чавунним (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52);

Очі в нього були якогось дивного, чавунного кольору, хитрі, розумні, глибокі очі, повні твердості й сили, розіскрені радісним чоловічим посміхом (Загреб., День.., 1964, 98);

*У порівн. Пішов [Гриша] топтати таврійські степи своїми чорними, мовби чавунними ногами (Гончар, Таврія, 1952, 115).